Культурно-ідеологічні процеси в сучасній Україні.

Дізнаємось

Про основні етапи культурно-ідеологічної трансформації після 1991 р.: пострадянська амбівалентність → Революція Гідності → посилення після 2014 р. → радикальні зміни під час повномасштабної війни.
Про декомунізацію (2015 р. – ленінопад, заборона комуністичної символіки) та деколонізацію/дерусифікацію (2022–2025 рр.: пушкінопад, суворовопад, перейменування понад 25 тис. топонімів, демонтаж тисяч пам’ятників).
Про мовну політику: перехід на українську як державну (закон 2019 р., посилення після 2022 р.), зростання україномовного контенту в медіа, бізнесі, освіті.
Про релігійну сферу: Томос про автокефалію ПЦУ (2019 р.), заборона УПЦ МП (2022–2024 рр., обмеження діяльності).
Про вплив війни на культуру: культура як опір (мистецтво фронту, волонтерські проєкти), Стратегія розвитку культури до 2030 р. (2023–2025 рр.), фокус на національній ідентичності, збереженні спадщини та цифровізації.
Про ідеологічні зміни: від пострадянської двомовності до чіткої української ідентичності, європейського вибору, відмови від «братнього народу», зростання патріотизму та солідарності.

Навчимось

Аналізувати закони та стратегії (декомунізація 2015 р., деколонізація 2023 р., Стратегія культури 2025–2030 рр.) як інструменти формування ідентичності.
Порівнювати культурну політику до 2022 р. та після повномасштабного вторгнення.
Встановлювати зв’язки між війною, мовним переходом, дерусифікацією та національною консолідацією.
Критично оцінювати виклики (вигорання діячів культури, обмеження ресурсів, цензура vs. свобода творчості).
Працювати з хронологією, картами дерусифікації та таблицями для систематизації процесів.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів