Прислівник. Ступені порівняння. Правопис прислівників.

Дізнаємось

Що треба знати (Теоретичний мінімум)
Студенти/учні повинні орієнтуватися в таких питаннях:
• Визначення прислівника: його граматичне значення, запитання, на які він відповідає (як? де? коли? чому? з якою метою?), та головну ознаку — незмінність.
• Синтаксичну роль: найчастіше виступає обставиною, рідше — присудком (у безособових реченнях) чи означенням.
• Ступені порівняння: які саме прислівники їх утворюють (тільки ті, що походять від якісних прикметників), які є ступені (вищий і найвищий) та їхні форми (проста і складена).
• Правила правопису:
o Написання прислівників разом, окремо та через дефіс (зокрема, з префіксом по- і суфіксами -ому, -ему, -и).
o Правила написання -н- та -нн- у прислівниках (стільки ж, скільки у прикметниках, від яких вони утворені).
o Вживання літер и та і на кінці прислівників (наприклад: навкруги, але ввечері).

Навчимось

Що треба вміти (Практичні навички)
Наприкінці заняття здобувачі освіти мають впевнено:
• Знаходити прислівники в тексті та визначати їх розряд за значенням.
• Правильно утворювати просту і складену форми вищого й найвищого ступенів порівняння (наприклад: швидко швидше / більш швидко найшвидше / найбільш швидко).
• Уникати помилок при творенні ступенів (НЕ використовувати слова більш/менш разом із простою формою: неправильно — більш швидше).
• Застосовувати орфографічні правила на практиці: безпомилково писати складні прислівники (наприклад: віч-на-віч, пліч-о-пліч, по-людськи, безвісти, на ходу).
• Відрізняти прислівники від однозвучних слів (іменників, прикметників, займенників із прийменниками): приїхали (як?) ввись
прислівник; дивитися в вись блакитну іменник із прийменником.
• Використовувати прислівники у власному мовленні для підвищення його виразності та точності.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів