Слововживання: вибір слова, лексична сполучуваність. Слова власне українські й запозичені. Виправдані й небажані запозичення.

Дізнаємось

Що треба знати (Теоретична база)
• Правила лексичної сполучуваності: чому можна «вжити заходів», але не можна «прийняти міри»; чому думки «поділяють», а участь «беруть».
• Класифікацію лексики за походженням: що таке власне українські слова (питома лексика) та які ознаки мають запозичені слова (іншомовні суфікси, префікси, початкові літери а, е, і тощо).
• Поняття виправданих запозичень: слова, які не мають точних відповідників або є міжнародними термінами (наприклад: комп'ютер, лазер, геометрія, футбол).
• Поняття небажаних запозичень (іноземщина, варваризми, суржик): слова, які штучно витісняють красиві питомі відповідники (наприклад: перформанс замість виступ, дедлайн замість термін, клінінг замість прибирання).
• Типові лексичні помилки: тавтологія (пам'ятний сувенір), плеоназм (прейскурант цін), вживання слів у невластивому значенні (вітати з «прийманням» участі).

Навчимось

Що треба вміти (Практичні навички)
• Обирати точне слово відповідно до контексту та стилю мовлення (розрізняти синоніми та пароніми).
• Узгоджувати слова за законами української лексичної сполучуваності, уникаючи буквального перекладу (калькування) з інших мов.
• Знаходити помилки у текстах (суржик, росіянізми, недоречні іноземні слова) та успішно їх редагувати.
• Добірати питомі українські відповідники до сучасних запозичень та запозичень-інтервентів (наприклад: спікер промовець, фідбек відгук, івент подія).
• Користуватися словниками: тлумачним, іншомовних слів, синонімів та словниками культури мовлення для перевірки сумнівних випадків.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів